Життєпис суперотамана

Нова книга Романа Коваля «Яків Орел-Гальчевський. Боротьба і філософія боротьби» – довідник-життєпис суперотамана, що розкриває маловідомі грані особистості полковника Армії УНР, який до останнього подиху зберіг відданість військовій присязі Україні.


«Я знав, що новий повстанчий рух, який буде мною викликаний, не матиме виглядів на позитивні наслідки, особливо для учасників повстання. З периферії ми України не створимо, окупантів не проженемо, але, з іншого боку, не згинемо безславно, як барани, а зі зброєю в руках – по-козацьки», – пише Отаман, здаючи справу про наслідки такої боротьби. – «Пропаде чимало наших, згине багато невинних людей… Може, Захід, коли довідається про повстанський рух, скоріше здійснить інтервенцію.

А коли ні, то своїми виступами змусимо комуністичних зверхників бодай на фікцію українства… Отже, з Богом – до діла!».

Ці слова написані Яковом Гальчевським перед початком повстансько-партизанської кампанії 1921-го.

Вже 19 березня Польща –союзник Петлюри – уклала сепаратну мирну угоду з большевицькою Москвою, залишивши отаманів сам на сам із червоним звіром.

Попри це «месники за кривди народу» не склали зброю… Та 2 вересня 1922 року повстанська група Орла у складі 52 осіб вимушено перейшла Збруч.

До 1925 року Орел здійснював розвідувальну й диверсійну діяльність із території Польщі, а потім ще п’ять років на доручення Державного Центру УНР очолював розвідувальні пункти в Корці, Ланівцях.

З 1 вересня 1930-го до 18 вересня 1938-го Яків Гальчевський служив у польській армії в ранзі майора під прізвищем Войнаровський.

Псевдо обрано невипадково: Орел не довіряв полякам і перед­бачав можливість своєї депортації, чого вимагала Москва.

У червні 1942-го у Грубешові на пропозицію Я.Гальчевського українці створювали загони самооборони для захисту від польського терору. В 1943-му чисельність самооборони сягнула 500 осіб.

Творячи бойову силу, Я.Гальчевський наполегливо звертався до керівництва місцевих осередків Армії Крайової з пропозиціями про припинення збройного протистояння.

Та це не допомогло. 21 березня 1943 р., повертаючися з похорону товариша, вбитого поляками, Я.Гальчевський заїхав до школи в селі Пересоловичі, щоб провідати родину.

Зрадник видав його, і помешкання школи оточили 18 польських бо­йовиків. Отаман дав бій, убив п’ятьох нападників. Та сили були нерівними.

Рецензія на книгу «Яків Орел-Гальчевський. Боротьба і філософія боротьби» від Україна молода. Детальнішу інформацію про Орла-Гальчевського шукайте в однойменній книзі Романа Коваля.

ОБГОВОРЕННЯ